gBft

ДЕНЬ ОБУХОВА ПОЧАЛИ ВІДЗНАЧАТИ ТРИДЦЯТЬ РОКІВ ТОМУ

13:50 08 листопада 201770

Безпосередньо причетний до цього пам’ятного явища журналіст, краєзнавець, письменник Адам Михайлович Овсієнко. Він прожив довге і змістовне життя. У 90-річному віці відійшов у інший світ. Мав не тільки енциклопедичні знання, а й феноменальну пам’ять. Залишив нам багату спадщину поетичних і прозових творів. Він один із перших зайнявся і краєзнавчою роботою. Про започаткування відзначення Дня Обухова він у 2002 році розповідав:

  • Безпосереднім поштовхом до започаткування Дня нашого міста послужила моя стаття в районній газеті «Зоря Жовтня» від 6 листопада 1986 року під назвою «Скільки Обухову років?» У газеті я вів патріотичного виховання, історико-краєзнавчу, пошукову теми. З якогось приводу редактор І.А.Самойліченко дав мені завдання написати про те, скільки років має наше місто. При написанні я звертався до багатьох доступних джерел. Наприклад, в Українській радянській енциклопедії (т.10) про Обухів прямо сказано: «Час заснування невідомий». В авторитетному виданні – «Історії міст і сіл Української РСР» (Київ, 1971 р.), авторитетному виданні читаємо: «Обухів уперше згадується в історичних документах ХІV століття, коли на його місці існувало поселення Лукавиця». І от я натрапив на біографічну повість Анатоля Костенка «Андрій Малишко», де автор на основі багатющих першоджерел висвітлював корені родоводу Малишків. Там було написано, що «перша писемна згадка про селище, яке тоді мало назву Лукавиця, належить до 1362 року, коли великий князь литовський Ольгерд вигнав з Києва монгольських баскаків». З цього історичного факту виходило, що в 1962 році Обухову виповнилося 600 років. Тоді цей ювілей не відзначався, ніхто навіть не здогадувався про нього, тим більше, що саме тоді Обухівський район був приєднаний до Кагарлицького і було тоді не до ювілеїв. А далі я написав: «У наступному 1987 році Обухову виповнюється 625 років, і цю дату варто відзначити з належною гідністю і урочистістю». У газеті було запроваджено постійну рубрику «Обухову – 625 років». А восени біля пам’ятника Леніну в центрі міста вперше урочисто було відзначено річницю першої писемної згадки про Обухів. Мітинг відкривала тодішній голова Обухівської міської ради Людмила Миколаївна Журавель, виступали люди з райкому партії, інших установ. До цієї дати була виготовлена масивна пам’ятна медаль-знак, яку вручили всім учасникам свята. От під час цього святкування і було прийнято рішення щороку у вересні проводити День Обухова.

Щодо того, відколи наше місто стало називатися Обуховом, Адам Михайлович пояснив:

  • У згадуваній вище книзі А.Костенка пишеться: «В середині ХVІ ст. князь Острозький поселив тут свого управителя Обуха, ім’ям якого стала називатися колишня Лукавиця». Це саме стверджує й «Історія міст і сіл УРСР»: «Деякий час село належало Обуху, підданому князя Я.Острозького. Від цього й пішла назва Обухів». Документ на придбання князем Острозьким Лукавиці датований 1588 роком. Нерідко бувало, що документ оформлявся уже після того, як покупець увійшов у посідання придбаною маєтністю. З цього випливає, що Обух став управителем Лукавиці в 1587-88 роках. Тобто в 1987 році було рівно 400 років теперішній назві міста.

Далі ми з Адамом Михайловичем говорили  про такий історичний документ, як «Записки підкоморського суду», який знімає з Обуха романтично-героїчний ореол. Виявляється, він тільки мужик, який залишився в поселенні після чергового набігу татар. На що дослідник історії Обухова відповів:

  • Я все-таки схильний вважати, що Обух був таки козаком. По-перше, навколо князів Острозьких групувалася та козацька старшина, яка виступала проти ополячення і покатоличення українського народу, за свою національну гідність. Напевно, й Обух, управитель колишньої Лукавиці, належав до цієї патріотичної, антишляхетськи настроєної старшини. Хочеться згадати і ще одне, хоч і не пряме свідчення, що трохи проливає світло на це питання. У відомого українського письменника ХІХ ст.. Пантелеймона Куліша є поема «Настуся». У ній розповідається про долю вдови і доньки безстрашного козацького ватажка Опанаса Обуха, що поліг смертю хоробрих в нерівному бою проти польської шляхти під Сулою.

Сумно наші, сумно

По домах вертались,

Що брати їх над Сулою

Спати повкладались.

І ти, Опанасе,

Хоробрий Обуше,

Серед бою кривавого

Віддав Богу душу.

«Помираю, браття,

За рідну Вкраїну, -

Ой, пригляньте вдову мою

І малу дитину».

За словами автора, Опанас Обух, як і його бойові побратими Гуня і Морозенко, був нескорений духом і боротьбу проти поневолювачів ставив над усе. Як каже вдова Опанасова, рід Обухів був знаний тоді і славний своєю козацькою відвагою, вірністю своєму народові.

Од Припети до Синюхи

Вславили себе Обухи,

Та й не злотом грабованим,

Та не гонором купованим,

Не гербами-клейнодами,

А своїми пригодами.

Вони в полі воювали

І в неволі бідували;

Вони в муках жартували,

Жартом серце гартували…

Як  свідчать фахівці, Куліш писав свої твори на достовірних фактах й іменах. Можна припустити, що один з цього роду  славних у ті часи Обухів і був тим, хто дав теперішню назву нашому місту. Але це здогади і припущення. А документально засвідченим фактом є те, що назва Обухів пішла від імені підданого князя Острозького Обуха.

Розмову вела  Олена Артюшенко

Схожі записи
Коментарі
Ваш коментар буде першим.
Додати коментар

Copyright. 2017. Всі права захищені.
Копіювання матеріалу дозволено тільки зі зворотнім лінком.
Круиз на катамаране в Таиланде Отдых на Лазурном берегу Горнолыжный курорт во Франции Туры в Париж Экскурсии по Парижу Горнолыжные туры в Альпы Онлайн бронирование отелей по всему миру